СТАРЕЗНИЙ

ДА́ВНІЙ (який існує багато часу, давно виник, з'явився, довго триває тощо), СТАРИ́Й, ДА́ВНІ́ШНІЙ розм., ДАВНЕ́ЗНИЙ підсил. розм., СТАРЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ВІДДА́ВНІЙ заст., ДРЕ́ВНІЙ заст.; ДОІСТОРИ́ЧНИЙ (який зберігся, залишився від колишніх часів або існував дуже давно). Ти несеш, столице давня, Мак червоний у руці (М. Рильський); Олтар зостався од старої церкви. Він давнішній і закруглений (І. Нечуй-Левицький); Кобзо-орлице! ..Чарами слова розмай, мов ту хмару, недолю. Слово нам верне і силу давнезну і волю (П. Куліш); Старезні липи, мов жива сторожа, стоять при вході (І. Франко); Факти, які засвідчували Данилів віддавній нахил до революційної активності, відразу знайшлися (Ю. Смолич); Сонце ніби зупинилося на мить над горами й осяяло древні мури Генуезької башти (В. Кучер); Доісторичний ліс-праліс, мовляв, і той людину годував (О. Гончар). — Пор. 1. споконві́чний, старови́нний.

ДА́ВНІЙ (про час, епоху, подію і т. ін.), СТАРИ́Й, СТАРЕ́ЗНИЙ підсил. розм., СТАРЕ́ННИЙ підсил. розм., ДАВНОМИНУ́ЛИЙ, ДАЛЕ́КИЙ, ВІДДА́ЛЕНИЙ, ДА́ВНІ́ШНІЙ розм., ДАВНЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ТЕ́МНИЙ поет.; ПРАДА́ВНІЙ, НЕЗАПА́М'ЯТНИЙ, ПРЕДКОВІ́ЧНИЙ, ДОІСТОРИ́ЧНИЙ, АРХАЇ́ЧНИЙ книжн., НЕПА́М'ЯТНИЙ розм. (який був дуже давно, стосовний далекого минулого); СТАРОДА́ВНІЙ (перев. про історичні події). Мій розум.. розів'ється так вільно і буде зорити без гніву, а пильно на давні віки, на колишні події (Леся Українка); — Ех, товаришу! Укупі з тобою ми падали й стогнали під важкою підошвою старого життя (А. Головко); До згоди ж, до гурту, до купи, слов'яни, Забудьмо старезнії чвари! (М. Старицький); Ой шумлять гаї зеленії, ріки повноводнії — про часи давноминулії, про далекі дні (П. Тичина); Ми всі віддавали Віддаленій молодості данину, Ми всі відчували, як змореним чвалом Вона відлітала в сумну давнину (Л. Первомайський); Як сон страшний, та давнішня пора (А. Турчинська); За цими переказами нове прізвище прищепилося в давнезні часи (Ю. Яновський); Люлі, ой, люлі, дитинко моя! В темнім минулім таким був і я (В. Сосюра); В прадавні часи подоляни торгували пшеницею аж з Грецією (М. Стельмах); У колишні давні днини, в незапам'ятні години, що від них лише казки залишились на віки, — склалась казка (Н. Забіла); Начатки речей суть тіла найпростіші, суцільні, І лиш тому неушкоджені можуть віки існувати, Від предковічних часів поновляючи світу будову (переклад М. Зерова); Що не кажи, а ці святки, цей Святвечір, маланки, ці колядки й щедрівки.. віють поезією давніх, доісторичних часів... (М. Коцюбинський); Народ наш.. від непам'ятних часів мав у своїх обрядах і звичаях багаті зароди драми (І. Франко); Батько розказував, що колись, у стародавню давнину, ще тут розбійники жили (Б. Грінченко); — Пор. мину́лий.

СТАРИ́Й (СТАР поет., фольк.) (який прожив багато років), ПОХИ́ЛИЙ, ПЕРЕСТАРІ́ЛИЙ, ПЕРЕСТА́РКУВАТИЙ розм. (дуже старий або старіший, ніж треба для чого-небудь); СТАРЕ́ЗНИЙ, ДРЕ́ВНІЙ розм., ПРЕСТАРИ́Й розм., ДІДИ́ЗНИЙ заст., ПРЕСТАРІ́ЛИЙ рідше (який дожив до глибокої старості); ВЕ́ТХИЙ, ДРЯ́ХЛИЙ (дуже старий і немічний). У човні сиділо троє: старий сивий рибалка і двоє юнаків (Ю. Смолич); Я жив на хуторі.. Я стар був, немощен (Т. Шевченко); Я попросив у якоїсь похилої вже тітусі гілку бузку (Ю. Мокрієв); Родичі також не були ще надто перестарілі, могли обходитися без нього в хазяйстві (О. Кобилянська); Двірник, — він і тепер працює в їхньому будинку, — перестаркуватий і хворобливий (Л. Первомайський); Любила (Маруся) в ті дні говорити зі статечними ґаздинями, древніми дідами (Г. Хоткевич); Розступилася земля, і з глибокої ями, як з води, вирнув дідизний старець (О. Стороженко); Господар, ветхий дідок, шмигнув у хатину, швидко закривши за собою двері (Григорій Тютюнник).

СТАРЕ́ЗНИЙ, а, е.

1. Дуже старий віком.

Той Петро Шостозуб та був перший чоловік у громаді, – вже старезний такий, боже! як молоко, білий (Марко Вовчок);

Зразу ж після весілля і виїхали б з Людмилою у Київ до її старезної бабуні (А. Головко);

З печі звісилася скуйовджена, давно не чесана голова старезного діда (І. Муратов);

// Який дуже давно народився, з'явився, почав рости (про тварин, рослини).

Старезні липи, мов жива сторожа, стоять при вході (І. Франко);

Велике старезне дерево, чорніючи своїм могучим стовбуром, .. стояло .. самотнє (Б. Грінченко);

Мій Гнідко, лінивий, старезний одновухий мерин, ніколи нікого не випереджав (Ю. Збанацький);

За ним [шосе], позад височенного білого муру, густо стовпилися дерева старезного парку (Ю. Смолич);

Околиця села, а за нею – берег, ніби болото, а далі старезний, похмурий праліс (М. Олійник).

2. Який дуже давно існує, виник, з'явився; дуже давній.

До згоди ж, до гурту, до купи, слов'яни, Забудьмо старезнії чвари! (М. Старицький);

Оселився він [одуд] на груші У старезному дуплі (Д. Білоус).

3. Який дуже довго був у користуванні, дуже давно зроблений, побудований і т. ін.

В шкільній бібліотеці, .. крім старезних підручників.., не знайшов [С. Васильченко] нічого (С. Васильченко);

Ляхович устав із старезної канапи (Іван Ле);

До неї підходить .. якась нечупарна молодиця в старезному широкому пальті (А. Хижняк);

Неподалік, в тіні дерев, заховалася старезна хата (з газ.).

4. Який зберігся з дуже давніх часів; старовинний.

Вмить сірі старезні мури ринку викинули з себе людей. Майдан на хвилину ожив, залюднився (М. Коцюбинський).

5. ірон. Який сприймається як застарілий, віджилий.

Це був боєць за повалення старезної машини царизму (З. Тулуб).

старе́зний

[старезни^ей]

м. (на) -зному/-з(‘)н'ім, мн. -з(‘)н'і

Aged; stricken (advanced) in years, very old; (про будинок) crazy

див. старий; стародавній

Старе́зний, -на, -не

Лядашчы