ХОЛОДНЕ́НЬКО

ХОЛОДНЕ́НЬКО. 1. Присл. до холодне́нький. Галя коло його [старшого брата] стала та, дивлячись та турбуючись, і забула, яково тим босим малим ніжкам холодненько стояти (Вовчок, І, 1955, 298). 2. у знач. присудк. сл. Трохи холодно. Надворі було холодненько, як буває весною (Н.-Лев., II, 1956, 202); Надворі холодненько, вітрець проймає (Тесл., З книги життя, 1949, 63). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 116.