СУТЯ́ЖНИК, а, ч.
Той, хто сутяжничає, любить сутяжничати.
[Гаркуша:] Сутяжники загарбали всю мою худобу і не зоставили мені ні кришки, ні покришки (О. Стороженко);
Завзятий сутяжник, Лукашевич мав навіть придвірного [придворного] лжесвідка, що звався по-вуличному Брень (М. Рильський).
Сутя́жник. Искон. Др.-рус. суф. производное от сутяжа «тяжущийся», образованного с помощью приставки су- от тяжа «ведущий тяжбу», суф. образования (суф. -j-; gj > ж) от тяга (через «юс» малый). См. тягать.
Rzeczownik
сутяжник m
pieniacz m
м. разг. (см. сутяга)
chicaneur; processif
pleitista m, picapleitos m
-а, ч.
Той, хто сутяжничає, любить сутяжничати.
Barrator, pettifogger, chicaner, caviller, litigious person