ТУРКМЕНІСТАН

Держава у Середній Азії, на узбережжі Каспійського м.; ділиться на 5 областей. 90% території займає пустеля Каракуми, на пд. і пд. зх. г. Копетдаґ (вис. до 2942 м) та передгір'я Паміру; гол. р.: Амудар'я, Теджен, Мурґаб; Каракумський канал довж. бл. 1100 км; на пн. узбережжі територія екологічної катастрофи (пересохла зат. Кара-Буґаз-Ґол). Туркмени (73%), росіяни (10%), узбеки (9%), казахи, татари, українці, азербайджанці, вірмени; більшість віруючих мусульмани; міське населення 45%; гол. м.: Ашґабат (столиця), Чарджоу, Мари, Туркменбаши. Країна, що розвивається; діють численні спільні підприємства за участі іноземного капіталу; видобуток природного газу (вел. поклади) й нафти; газова, нафтопереробна, хіміч., штучних добрив, машинобудівна, металургійна, легка (обробка каракулю, виробництво килимів), харчова (олійна) промисловість; на штучно зрошуваних територіях вирощують бавовну, зернові (пшениця, рис, ячмінь), фруктові дерева, виноград, овочі (дині й кавуни); тваринництво (каракулеві вівці, худоба, коні, верблюди, шовкопряди); газ транспортується газопроводом Центр. Азія — Центр (до європ. частини Росії); гол. порт Туркменбаши (зв'язок із Баку та Іраном). Історія. У I тис. до н.е. територія заселена іранськими народами; у VII ст. н.е. завойована арабами (поширення ісламу), пізніше наплив кочових племен тюркських оґузів; навала монголів у XIII ст. викликала занепад міст і сільського господарства, терени Т. приєднані до Золотої Орди; від середини XIV ст. під владою Тимура, пізніше узбецьких ханів; 1869 землі Т. були поділені між Росією та емірами Хіви й Бухари. Під рад. владою увійшов до складу Туркестанської Автономної РСР (1918-24 громадянська війна, опір басмачів), з 1924 Туркменська РСР. У 1991 проголошена незалежність, заборонена комуністична партія (трансформувалася в Демократичну партію Т.), вступ до СНД; з 1992 президент Т. С. Ніязов, каденція котрого на референдумі 1994 продовжена до 2002.

[turkmenistan]

Turkmenistan

Туркменіста́н, -ну, в -ні (країна)