СТАРІ́ЮЧИЙ, а, е.
Який старіє (див. ста́рі́ти 1).
Молода султанша старіючого Ахмеда першого, дбаючи про свої династичні плани, гаряче підтримувала похід Мугаммед Герая на Україну (Іван Ле);
Стимулюючи життєві процеси старіючого організму, можна домогтися продовження людського життя і збереження на більш тривалий період його бадьорого стану (з наук. літ.);
Нур перехилив склянку горілки. Пережиті за день події і важкі думки знесилили його сильне, хоч і старіюче тіло (Д. Ткач);
* Образно. Синівська любов до Батьківщини, не старіюча у віках поезія зробили Миколу Олексійовича Некрасова дорогим і близьким кожному, чиє серце відкрито добру і красі (з газ.).
[starijuczyi]
прикм.
starzejący
-а, -е.
Дієприкм. акт. теп. ч. до старіти 1).