КЛУ́НОЧОК

КЛУ́НОЧОК, чка, ч. Зменш. до клу́нок 1, 2. І внучатам із клуночка Гостинці виймала: І хрестики, й дукачики, Й намиста разочок Яриночці (Шевч., І, 1951, 320); Бабуся з лозиною і клуночком жене каченят на луку (Олесь, Вибр., 1958, 476) Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 192.