ОБЛА́ПУВАТИ

ОБЛА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛА́ПАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Мацати руками кругом, з усіх боків, по всій поверхні. Старий панотець протер заспані очі, схопився з місця й почав облапувати себе навкруги (Н.-Лев., III, 1956, 118); Довкола них [машин] навшпиньки ходили робітники і любовно й боязко облапували кожний гвинтик (Панч, II, 1956, 80); Не довіряючи очам, він уступив у човен і облапав його кругом руками (Мирний, І, 1954, 310). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 519.