ПРОТИЛЕ́ЖНІСТЬ, ності, ж., часто у сполуч. зі сл. цілковита, діаметральна, повна, пряма і т. ін.
1. тільки одн. Властивість за знач. протиле́жний 2.
Йому вдалось так просто й яскраво змалювати протилежність інтересів тих, хто дає роботу, і тих, що мусять її брати, що навіть самому ця річ стала яснішою (М. Коцюбинський).
2. Хто- або що-небудь, протилежні іншому за якостями, властивостями, ознаками.
Недбай, кремезний, опецькуватий хлопець, .. був прямою протилежністю гостеві (С. Васильченко);
Цілковитою протилежністю Козлові був спочатку інспектор, а потім директор охтирської гімназії Квіцінський Павло Якович. Якщо Козел з .. тяжкою вдачею являв собою скоріше інтернаціональний тип бурмила, то Квіцінський .. своєю зовнішністю дуже скидався на польського шляхтича (Б. Антоненко-Давидович);
Петро Славчук був повною протилежністю Олегові Харкевичу.. Олег був мало не на цілу голову вищий за свого друга (С. Голованівський);
Нема активної і пасивної любові. Єсть [є] її протилежність – ненавість... Це так ясно й зрозуміло, як день і ніч (Б. Харчук);
Все на світі має свою протилежність. Коли є повелителі, мають бути і підлеглі (П. Загребельний).
(1) Діаметра́льна протиле́жність – цілковита, повна протилежність;
(2) На (в) протиле́жність кому, чому, до кого – чого – на відміну від кого-, чого-небудь, всупереч комусь, чомусь.
Назва [отроки] взагалі прикладалася до нижчої рядової дружини в протилежність до старших дружинників, до бояр (з наук. літ.);
(3) Пряма́ протиле́жність – повна, цілковита протилежність.
ПРОТИЛЕ́ЖНІСТЬ (хтось або щось, протилежні іншому за якостями, властивостями, ознаками), АНТИТЕ́ЗА книжн., ПРОТИ́ВНІСТЬ заст., ПРОТИВЕ́НСТВО заст., діал., СУПРОТИЛЕ́ЖНІСТЬ заст.; КРА́ЙНІСТЬ, ПО́ЛЮС, БІГУ́Н рідше (щодо іншого — щось абсолютно протилежне іншому, всім іншим). Петро Славчук був повною протилежністю Олегові Харкевичу (С. Голованівський); В історії про "гріхопадіння", ..у всіх подібних легендах антитезою раю, себто якимсь "пеклом", представляється наша питима земля і наше повсякчасне "грішне" життя (Леся Українка); Бачила (жінка) в нім противенство до свого чоловіка. Цей би лиш наївся, спав та й сварився зі службою. А той на всім розумівся, на все розумну мав раду (Лесь Мартович); За своєю педагогічною системою, він дозволяв ученикам поводитись із ним вільно, суперечитися, сваритися: супротилежність величавому, бонтонному директорові (А. Кримський); Досить часто зустрічаються у виступах деяких критиків дві крайності.. Перша з них — схематизм і поверховість.. друга крайність — дифірамбічна мелодекламація (О. Левада); Тільки той із нас є людина, хто на двох полюсах переконань своїх залізних твердо обома стоїть, не похитнеться (П. Тичина); Наше народження є біль, а смерть — мука. Жалюгідне те, що міститься між цими бігунами (В. Підмогильний).
Opposition, contrast; перен. antipode, opposite
у протилежність — contrary to, in contrast (with)
повна протилежність — exact antithesis
він — цілковита протилежність щодо свого попередника — he is a great contrast to his predecessor
пряма протилежність — the exact opposite (to)
єдність протилежностей — unity of contraries
-ності, ж., часто у сполуч. зі сл. цілковита, діаметральна, повна, пряма і т. ін.
1) тільки одн. Властивість за знач. протилежний 2).
••
На протилежність кому, чому — на відміну від кого-, чого-небудь, всупереч комусь, чомусь.
2) Хто- або що-небудь, протилежні іншому за якостями, властивостями, ознаками.
【阴】 对立(性), 相皮; 对立现象, 对立物