ГОЛКОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до го́лка.
Голкове вушко;
// Признач. для виготовлення голок.
Уже в 1677 році за описом в одній міщанській слободі Москви було п'ять голкових майстерень (з наук.-попул. літ.);
// Який містить голки.
У голкових аплікаторах (еластичних пластинах і валиках із голками) містяться необхідні для організму метали: цинк, мідь, залізо, нікель, срібло (з мови реклами);
// При якому використовується голка або голки (у 2 знач.).
В інституті ввели в практику метод голкової біопсії печінки (з наук. літ.).
2. у знач. ім. голкові́, ви́х, мн., зоол. Родина риб, представники якої мають видовжене тіло у вигляді товстої голки або своєрідну форму, що нагадує шахову фігуру коня (голка-риба, морський коник і т. ін.).
У багатьох видів голкових самці виношують (та часто народжують) потомство (з наук.-попул. літ.).
-а, -е.
Прикм. до голка.
Needle (attr.)