ПОСТАРО́МУ

ПО-СТАРО́МУ, присл. Як колись, як раніше, як завжди. Пішло все по-старому та по-давньому. Козаки й генералові жили собі в миру (Мирний, І, 1949, 192); Ковтаю нові ліки, а здоров’я по-старому лишилося. Так само не сплю ні вдень, ні вночі, не можу нічого їсти (Коцюб., III, 1956, 439); Нема й ніколи вже не буде такої родини Річинських, яка була за татка, хоч зовні начеб все по-старому, начеб все гаразд (Вільде, Сестри.., 1958, 424); // За старим звичаєм. Чи збираються ще й досі Веселії гості Погуляти у старої, Погуляти просто, По-давньому, по-старому, Од світу до світу? (Шевч., II, 1963, 110); // Старим способом, методом, нічого не змінюючи, не запроваджуючи нічого нового. Хто по-старому робить, тому хліб не родить (Укр.. присл.., 1955, 370); — Хазяйнувати по-старому в дрібних господарствах не можна (Головко, II, 1957, 501); Успішно керувати сучасним виробництвом по-старому, без опрацювання і впровадження найвигідніших режимів з повним їх науковим обгрунтуванням, неможливо (Ком. Укр., 12, 1968, 65). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 370.