ПОГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОГРЕБТИ́, бу́, бе́ш, док.
1. кого, церк., розм. Хоронити когось, здійснювати обряд поховання.
Ой заплачуть, погребуть (Сл. Б. Грінченка).
2. тільки док., що і без прям. дод. Закінчити згрібати (сіно, солому тощо);
// погре́бено, безос. пред.
Ой покошено, погребено (Сл. Б. Грінченка).
Погріба́ти, -ба́ю, -ба́єш; погребти́, -гребу́, -гребе́ш