ПРОВО́НЮВАТИ

ПРОВО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОВОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм. 1. перех. Насичувати, наповнювати неприємним запахом; робити смердючим. — Тільки й знає [Павло], що кадить та й кадить, уже всю хату провоняв табачищем (Тют., Вир, 1964, 371). 2. тільки док., неперех. Те саме, що провоня́тися. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 144.