ТИ́ТАР, ТИ́ТАРЬ, я, ч.
Церковний староста.
Ударивши скільки поклонів, вона підвелася і пішла до титаря, де продаються свічі (Панас Мирний);
Віддав [Ярош] поклони землі й підвівся вже в пустій церкві, яку пішов зачиняти зсередини титар (М. Стельмах).
-я, ч.
Церковний староста.
церк.
churchwarden
Ти́тар, -ря, -реві, -рем; -тарі, -рів