УСАМІТНЮВАТИСЯ

УСАМІ́ТНЮВАТИСЯ, УСАМО́ТНЮВАТИСЯ, нююся, нюєшся, недок., УСАМІ́ТНИТИСЯ, УСАМО́ТНИТИСЯ, нюся, нишся, док.

Прагнучи до самоти, залишатися одному, уникати спілкування з людьми.

Виливав у листах до нього свою тугу: “Усамітнюючись зовсім від усіх, не знаходячи тут жодного, з ким міг би злити довгочасні думи свої, залишився я осиротілий...” (О. Полторацький);

Усамітнившись у печері серед скель, щоб звершити аскетичний подвиг, .. Іван Вишенський спочатку знаходить спокій, умиротворення. Але згодом його починають гризти сумніви (з наук. літ.);

Фейєрбах .. усамітнився у своєму сільському житті, щоб глибше думати і ближче відчувати природу (з наук. літ.);

// Відокремлюватися від інших, намагатися зостатись наодинці з ким-небудь.

Анничка з тривогою розповідала, що останнім часом і Блоха, і княгиня Єва щось дуже веселі, часто усамітнюються (В. Гжицький);

Залишивши гостей за кавою та сигарами, генерал д'Ансельм тим часом усамітнився в своєму кабінеті з полковником Фредамбером, капітаном Ланжероном і адміралом Боллардом (Ю. Смолич).

усамі́тнюватися

[усам’іт(')н'увати^ес'а]

-н'уйус'а, -н'уйе^іс':а, -н'уйе^іц':а, -н'уйуц':а

недок. усамітнюватися, док. усамітнитися

to seclude oneself (from), to retire (from)