ПРОТИДІ́ЮЧИЙ

ПРОТИДІ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до протиді́яти. Сили, з якими два тіла діють одне на друге, рівні за величиною і протилежні за напрямом. Якщо одну з цих сил назвати діючою силою, то друга буде протидіючою (Курс фізики, І, 1957, 127). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 317.