ЗА́ГОРОДЬ, і, ж., розм.
Те саме, що за́города.
Щоб зігнати їх [стада] в загородь, витягав [пастух] довгий бич і стріляв, аж бриніла лука (з переказу);
І крадеться [отаман єзуїтський] до сонної отари У загородь (П. Куліш);
На борту – керівник наукової експедиції гідробіологів. У тимчасовій загороді вантажного відсіку дресирований восьминіг, кличка – Мудрець (І. Росоховатський).
-і, ж., діал.
Тин, паркан, стіна тощо; огорожа. || Те саме, що загорожа 1), 2).
Загарода