СМЕ́РТНИЙ (який не може жити вічно), ТЛІ́ННИЙ, УМИРУ́ЩИЙ (ВМИРУ́ЩИЙ), СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ. Та й убився (ніж) так глибоко в серце, що порвав би два життя одразу, якби віла смертною вдалася (Леся Українка); Безсмертя — то ж начебто і є зупинена мить, заповітна мрія кожного, хто приходить на цю землю. Хто приходить і б'ється в пошуках істини.. що є нетлінним у тобі, тлінному (Є. Гуцало); На який же чорт ці зорі — довічні, невмирущі, цей місяць, ця земля — все це німе, мертве — і невмируще, а я — вмирущий, я — живий, тямущий (Б. Грінченко); Інші властивості спільні усім сотворінням смертельним — м'якість гнучка, порожнеча (всередині), розклад нарешті (М. Зеров).
ТИМЧАСО́ВИЙ (який триває, існує або діє протягом деякого часу, непостійно), ДОЧА́СНИЙ, ЧАСОВИ́Й заст.; ТЛІ́ННИЙ книжн. (який піддається тлінню, руйнуванню). Третій батальйон стояв у тимчасовій обороні серед степових горбів та балок по виноградних плантаціях (О. Гончар); "Це лихо дочасне, не вічне!" — думаю (Марко Вовчок); Це лихо часове, — воно швидко минається (Словник Б. Грінченка); Він знав кожного селянина, його життя, характер і думки, знав його жінку і дітей, його скарб тлінний і нетлінний (М. Коцюбинський). — Пор. недовгові́чний.
ШКІДЛИ́ВИЙ (який шкодить комусь, чомусь, перев. здоров'ю, погано впливає на когось, щось), НЕЗДОРО́ВИЙ, ЗЛІ́СНИЙ, ВАДЛИ́ВИЙ, ВАДКИ́Й рідше, ПОГА́НИЙ розм., ЗЛИЙ розм., ШКОДЛИ́ВИЙ розм., ОТРУ́ЙНИЙ розм., ТЛІ́ННИЙ книжн. Горький все намовляє мене іти туди (на гору) на ніч, щоб стріти там схід сонця, але я зрікаюсь, бо не спати ніч уважаю шкідливим (М. Коцюбинський); Тут з'являється ангел-утішитель і випроваджує нещасних з темного завулка, з нездорового повітря на свіжий, ясний світ Божий (Н. Кобринська); У рисовому господарстві дуже злісними бур'янами є просянки (з журналу); В багатьох (криницях) вода з точки зору медицини погана (з газети); (Любов:) Бути щасливою самій і дати щастя іншому, що ж тут злого? (Леся Українка); Ще єсть погорджені у племені грибів: Ніхто ніколи їх не смажив і не їв, Одні бо не смачні, а другі ще й шкодливі (переклад М. Рильського); Та пісня має у собі щось отруйне (М. Коцюбинський); Бува, як недруг тлінним духом тобі нашепче щось у вухо, — одплюнь, працюй, будуй і рий (П. Тичина). — Пор. згу́бний.
ТЛІ́ННИЙ, а, е.
1. книжн. Який піддається тлінню, руйнуванню; тимчасовий, минущий.
Він знав кожного селянина, його життя, характер і думки, знав його жінку і дітей, його скарб тлінний і нетлінний (М. Коцюбинський);
Тлінна оболонка може і одцвісти, звичайно, ніщо живе під місяцем не вічне... Але те, що ми звемо внутрішнім духовним світом, душею, натурою, світиться і крізь вицвілі очі, проміниться в кожній зморшці (І. Волошин).
2. книжн. Власт. тліні, тліну, викликаний ними.
Тлінний запах; Тлінні рештки.
3. перен. Який має негативний, розкладницький вплив на кого-, що-небудь; шкідливий, згубний.
Бува, як недруг тлінним духом тобі нашепче щось у вухо, – одплюнь, працюй, будуй і рий... Ми сокрушили світ старий! (П. Тичина).
4. діал. Виснажений, знесилений; ледве живий.
– Чого ви, люди добрі, такі замлілі, захлялі, миршаві, аж тлінні..? – спиталась Богаза (І. Нечуй-Левицький);
– Уступися від мене ти, побожна, най я трохи очі прижмурю. Тобі однако молоти, а я ледве тлінний (В. Стефаник).
-а, -е.
1) книжн. Який піддається тлінню, руйнуванню, забуттю; тимчасовий, минущий.
2) книжн. Власт. тліні, тліну, викликаний ними. Тлінний запах.
3) перен. Який має негативний, розкладницький вплив на кого-, що-небудь; шкідливий, згубний.
4) діал. Виснажений, знесилений; ледве живий.
тлі́нний
[тл’ін:ией]
м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і
Гнильний, гнилячий, гнилючий, гнилий, див. тлінь
див. недовговічний
Perishable; temporal
Тлі́нний, -на, -не
Ледве живий [I]