РИ́БНИК

РИ́БНИК, а, ч. 1. Штучне водоймище або судно для живої риби. Чудових результатів добилися співробітники Всесоюзного науково-дослідного інституту ставкового рибництва: вони вирощують коропа у.. рибниках (Веч. Київ, 13.ІХ 1967, 4). 2. Робітник рибного підприємства. У глибині бухти видно цехи.. заводу пенопласту, який постачає рибників чудовим замінником пробки (Веч. Київ, 24.VII 1957, 3). 3. Пиріг із рибою. Поклавши руку на плече, він сказав: — Заходьте, напече рибників із ряпушки дружина, а до них — не зайва і чарчина (Гонч., Вибр., 1959, 271). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 528.