ҐАЗДІ́ВСЬКИЙ, а, е, діал.
Прикм. до ґа́зда.
– Хто ти такий, леґіню? – Я? Ґаздівський син (Г. Хоткевич);
Ось крізь сон один [наймит] скрикає лячно, різко так: Навіть в сні його лякає Ґаздівський кулак! (І. Франко);
Він був багатший, як інші ґаздівські сини (О. Кобилянська).
-а, -е, зах.
Прикм. до ґазда і ґаздівство.
Ґазді́вський, -ка, -ке