КЛОПІТ

КЛО́ПІТ, поту, ч.

1. Неспокій, хвилювання, зумовлені чим-небудь; турбота, тривога (у 1 знач.).

За Вкраїну мою, чи то вдень, чи вночі, Моє серце сповнялось клопотом (В. Самійленко);

– Та нам це такий оце клопіт, що й вечеря не в вечерю; хлопець десь дівся (С. Васильченко);

Так починався день, повний клопоту, радощiв, тривоги, одчаю, гордостi й щастя (В. Винниченко);

// Труднощі, пов'язані з вихованням, доглядом кого-, чого-небудь.

Малі діти – малий клопіт, а підростуть – буде великий (приказка);

Нещаслива доля випала й їй, моїй матусі, – мати клопіт з двома дітьми, з яких одною дитиною був я, а другою неборака-батько (Б. Антоненко-Давидович);

Надто багато йому [Омелькові] клопоту з квочками, їх аж три, дві рябі і одна чорна, вони, як і всі квочки світу, вреднючі й люті (Ю. Мушкетик);

// Думка про справи, що турбують, хвилюють когось.

Писати ж тоді, коли чоловік перевтомлений і має обтяжену клопотами голову, дуже трудно (М. Коцюбинський);

Вибіг Денис із школи з повною головою клопоту (О. Копиленко);

Інші клопоти обсіли наші неспокійні голови, бажання зупинити поїзд потроху віддалилось, зникло на безкінечних рейках часу (А. Дімаров).

2. Заняття, справа, робота, виконання або здійснення яких пов'язані з труднощами.

Тут ржання кінське з тупотнею, Там разний [різний] гомін з стукотнею, Скрізь клопіт, халепа, сто лих! (І. Котляревський);

Звісно, в будні, сповнені клопоту, до церкви приходили тільки старі – вони побожно слухали палкі молитви священика (М. Старицький);

В місті менше клопоту: нема там цього клопітливого сільського господарства, тих поганих волів, овець, свиней, курей, гусей (І. Нечуй-Левицький);

Осінь надворі, дощ у шиби періщить, з господарством менше клопоту – картоплю викопали, брикет і дрова я ще влітку завіз (В. Дрозд).

3. Обтяжливий, неприємний обов'язок; тягар (у 3 знач.).

Коли Усманові випадало готувати баню, він брався за цю марудну роботу без всякого ентузіазму: один клопіт, мовляв, нічого героїчного (О. Гончар);

Сестра нічого не може вдіяти: чоловік з батьком у згоді. Вважають, що хлопець їм за клопіт... (К. Гриб).

4. розм. Певна справа, ділова потреба.

[Монтаньяр:] Долізеш вниз, а там вже клопіт мій, як переправити тебе ще й далі (Леся Українка);

З того боку шляху підійшов Сашко. І до Нагнибіди з якимось клопотом (А. Головко);

[Дід:] Учить [Марія], кажеш? Що ж, це буває, діло молоде... А в мене, бачиш, клопіт є до неї (О. Левада).

Завдава́ти (задава́ти) / завда́ти (зада́ти) кло́поту див. завдава́ти;

Ма́ти кло́піт див. ма́ти²;

Напи́тувати / напита́ти ли́ха (біди́, го́ря, кло́поту і т. ін.) див. напи́тувати.

○ (1) Без кло́поту, у знач. присл. – без труднощів, не докладаючи зусиль.

Всякому своя доля: один рук не покладаючи працює, а другий його працю без клопоту поїдає! (Панас Мирний);

(2) За кло́потами, у знач. присл. – будучи зайнятим різними справами, перебуваючи в турботах.

– Розумію, проґавив. За клопотами світу білого не бачив (Б. Левін);

Попервах не знала [Роксолана] самотності навіть під час затяжливих походів Сулейманових, не помічала її за клопотами з дітьми (П. Загребельний);

(3) На кло́піт, у знач. прийм., з дав. в. – указує на негативні наслідки, клопоти, пов'язані з чимсь.

[Степанида:] Як хирів [Іван], як мучився, а не захирів, зріс на клопіт нам (М. Кропивницький);

Слова управителя терпко занепокоїли Терентія Плачинду, який “по Божій ціні” скупив у кількох переселенців садиби й хати. Ще й справді хтось задумає лишитися йому на клопіт (М. Стельмах).

◇ Клопота́ти кло́потами див. клопота́ти;

Нароби́ти кло́поту див. наро́блювати;

Не оббере́шся (не обере́шся, не обібра́тися і т. ін.) ли́ха (біди́, кло́поту і т. ін.) див. оббира́тися;

(4) Не твій (його́, ваш і т. ін.) кло́піт і т. ін.) хворо́ба (печа́ль)> – тебе (його, вас) не стосується, не повинно турбувати що-небудь.

– Де ж ти можеш взяти ті гроші? – .. з підозрінням спитав Ось. – Де візьму, то візьму. Не твій клопіт (В. Винниченко);

Дядько поправив шапку і недовірливо перехнябив плечима: – Якщо на предмет хлібозакупки [хлібозакупівлі] або про м'ясо, то трудно. Не зійдуться. – Це вже не твоя хвороба, а моя. Роби, що кажуть (Григорій Тютюнник);

[Сторчак:] На мотоциклах катаєшся! Вилетиш колись з тієї коляски... [Мар'яна:] Не твоя печаль (М. Зарудний);

Власне, це мав би бути не її клопіт. Мусила б зараз там порати потерпілих її попередниця по медпункту Варвара Пилипівна (О. Гончар);

(5) Обсіда́ють / обсі́ли кло́поти кого – хто-небудь дуже зайнятий, обтяжений різними справами, турботами.

– Вдень мене обсідали клопоти – доводилось сперечатися з дипломованими фахівцями (Яків Баш);

Стягти́ (стягну́ти) біду́ (кло́піт) див. стяга́ти;

(6) Яки́й кло́піт? кому:

а) уживається для підкреслення небажаності чийогось утручання в що-небудь.

– Нервова в мене робота... За всім слідкуй, щоб порядок був... а приїжджі, знаєш які, – водять усяких, прости, Господи... – А вам який клопіт? (Ю. Винничук);

– Ходив до неї? – Тобі який клопіт? – Вона не любить тебе. – Помовчи ліпше (Є. Пашковський);

б) уживається для вираження байдужості до кого-, чого-небудь.

– Кому який клопіт, коли я все встигаю, коли працюю чи відпочиваю? (із журн.).

КЛО́ПІТ (заняття, справа, робота, пов'язані з труднощами щодо їх виконання), КЛОПОТНЕ́ЧА розм., КЛОПІТНЯ́ розм., МОРО́КА розм., ЗАМОРО́КА розм., ЗА́ХІД розм., ТАРАПА́ТА діал., ПА́ТОРОЧ діал. Життя Олени, як і кожної сільської жінки, проходило в щоденних клопотах по господарству (Григорій Тютюнник); По города́х теж була немала клопотнеча: мазались, білились, чепурились та прибиралися, збираючись уже на зиму (Панас Мирний); А скільки було мороки, коли стали шукати турбіну й генератора (Ю. Яновський); Видумали люди піщаний годинник.. Недорогий і дуже простий такий годинник, але й з ним чимало замороки, — раз у раз треба назирати за ним (М. Коцюбинський); Простіть, коли завдала Вам заходу з своїми просьбами (Леся Українка); — Ох, а ми за нинішніми пригодами й тарапатами здорово-таки запізнилися на обід (І. Франко); — Чи ви чули, яку Тимофій має патороч із жінкою? (В. Стефаник).

ТУРБО́ТА (неспокійні думки про забезпечення, здійснення чогось, про задоволення якихось потреб тощо), КЛО́ПІТ, ТУРБАНИ́НА підсил. розм., КЛОПІТНЯ́ підсил. розм., КЛОПОТНЕ́ЧА підсил. розм., ТУРБА́ заст., ТУРБА́ЦІЯ заст., ФАТИ́ГА діал., ГРИ́ЖА діал. Та ось підросли діти, і не раз тяжкі турботи обсідали вперту голову чоловіка (М. Стельмах); Вибіг Денис із школи з повною головою клопоту (О. Копиленко); Село було Турбаї, тої турбації, турботи й турбанини повне жило, от і були ті люди турбаї справжні (Ю. Яновський); Могучим серцем потухав, Від себе їжу відпихав, Не ради того, щоб вона Була сира чи нетривка; Про те не мали ми турби, Стрільцями бувши, ні журби (переклад П. Грабовського); Грижа погнала його до шинку, до якого унадився ходити щовечора (І. Франко). — Пор. неспо́кій.