ВИТВЕРЕ́ЖУВАТИСЯ

ВИТВЕРЕ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ТВЕРЕЗИТИСЯ, ежуся, езишся, док. 1. Ставати тверезим після сп’яніння. Він ось уже кілька місяців майже не витвережується, вкрай розбестився, втратив людську подобу (Коз., Сальвія, 1959, 237); — Усе, що має [Довбня], проп’є.. Візьмуть тоді у шпиталь; вилежиться, витверезиться, і вийти б — та ні в чому (Мирний, III, 1954, 200); Іван Тимофійович вже, видно, добре витверезившись, сидів блідий, перемучений (Гончар, Таврія.., 1957, 196). 2. перен. Ставати здатним міркувати, мислити, сприймати що-небудь, діяти без зайвої самовпевненості, запальності або мрійливості. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 508.