НЕЗМИ́ВАНИЙ

НЕЗМИ́ВАНИЙ, а, е. Те саме, що незми́вний. Ось вона полоще батькову сорочку, покроплену де-не-де незмиваними плямами мазуту (Шиян, Баланда, 1957, 19); Духовна консисторія поклала на всю родину специфічне й незмиване тавро єпархіальної моралі (Ле, Міжгір’я, 1953, 23). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 319.