НАДІ́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до надіва́ти.
Горпина сама не пішла [до церкви], а невістку пустила, ще й дала їй свою новісіньку, ні разу не надівану коленкорову сорочку надіти (Л. Яновська);
Тарасе, бідний ти – у тебе й сорочка не біла. – Де там буде вона біла – третій тиждень як надівана. – Нема кому випрати, бідний ти! (С. Васильченко).
-а, -е.
Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до надівати.