САМОВДОВОЛЕНО

САМОВДОВО́ЛЕНО.

Присл. до самовдово́лений.

– Ну, це справа безнадійна, – сказав Гудзій самовдоволено. – Вимога цілком законна! – почулись голоси з залу (А. Головко);

Боженька, здавалося, самовдоволено посміхався собі в бороду (О. Донченко).