ТРУБАДУ́Р, а, ч.
1. іст. Середньовічний провансальський поет-лірик і співець.
Всередині [на килимі] був вишитий чорнявий трубадур-лицар. Він грав серенаду на якійсь чудернацькій бандурі, сидячи на камені під вікнами середньовікового шпичастого замку, а на балконі сиділа лицарша, спершись на гратки (І. Нечуй-Левицький);
* Образно. Хто я? Бідний трубадур, Ви – красуня богорівна; Я – ваш паж, ви – королівна! (М. Вороний);
* У порівн. А він любитиме її, складатиме на її честь пісні; він ходитиме по рідному краю, як середньовічний трубадур (П. Колесник).
2. перен. Взагалі поет, співець або той, хто прославляє, звеличує кого-, що-небудь.
Степи, шляхи, Мов сарана, вкрили Барони, герцоги і дюки, Псарі, герольди, шинкарі, І трубадури (кобзарі), І шляхом військо, мов гадюки (Т. Шевченко);
Над базарами з ранку до вечора лунали пісні доморослих трубадурів і менестрелів, кобзарів і лірників (В. Гжицький);
Привіт, молоді трубадури, Привіт од гарячого духу містралю, Од свіжого моря. Од грон винограду, Од білих і чорних овець І від чорнявих та білих дівчат, що рвуть виноград (М. Рильський);
* Образно. Та, може, вітер, трубадур осінній, Від поля співом мудрим пропливе – Про те, що сховано в малім насінні Життя нове! (Є. Плужник).
Большой словарь иностранных слов.- Издательство «ИДДК»,2007.
Толковый словарь иностранных слов Л. П. Крысина.- М: Русский язык,1998.
быть / выступа́ть трубаду́ром чего-л. — bir şeyin çığırtkanlığını yapmak