ПОРІ́ВНЮВАТИ (вимірюючи, розглядаючи, досліджуючи тощо якісь однорідні предмети, явища, людей, виявляти в них однакове чи різне, переваги чи недоліки і т. ін.), РІВНЯ́ТИ, ЗІСТАВЛЯ́ТИ, ЗРІ́ВНЮВАТИ розм.; ПРИРІ́ВНЮВАТИ, ПРИМІРЯ́ТИ (ПРИМІ́РЮВАТИ) (звич. знаходячи що-небудь спільне); ПРОТИСТА́ВИТИ (знаходячи протилежне, різне). — Док.: порівня́ти, зіста́вити, зрівня́ти, прирівня́ти, приміряти, примі́рити, протиставити, протипоставити. Не один токар чи свердлувальник порівнював нишком її сяючий чистотою верстат із своїм і тоді в зручну хвилину ретельно протирав ганчіркою замащену, брудну станину (О. Донченко); Він обвів критичним поглядом свій салон, в думці рівняючи його до салону баронеси (Леся Українка); Вивчаючи свідчення стародавніх авторів, зіставляючи дані археології, вчені встановили, що золота посудина належала кіммерійцям (з газети); Хтось радість зрівнює з водою, Де глибина така ясна, Що дно здається під рукою, А зачерпнеш — немає дна... (М. Масло); (Старшина:) Який же я старий? Аджеж нехай прирівняє до мене якого парубка, чи справиться зо мною? (І. Карпенко-Карий); Перебрала Єлена всіх дівчат, усіх молодих женщин свого села, всіх приміряла до чоловіка — ні! (Г. Хоткевич).
-влю, -виш; мн. протиставлять; і протиставляти, -яю, -яєш, недок., протипоставити, -влю, -виш; мн. протипоставлять; док., перех.
1) Порівнювати, зіставляти кого-, що-небудь, вказуючи на їх несхожість, різницю, протилежність.
2) кому, чому. Спрямовувати проти кого-, чого-небудь, протидіючи йому. || у сполуч. зі сл. себе. Вважати себе значнішим, розумнішим, ніж хто-, що-небудь, не погоджуватися з чиїмись думками, поглядами і т. ін.
Дієприслівникова форма: протиставивши
противопоставитьДеепричастная форма: противопоставив, противопоставя
недок. протиставляти, док. протиставити
to oppose (to); (порівнювати) to contrast (with); to set off (against); to object (to, against); to contradistinguish
ПРОТИСТА́ВИТИ див. протиставля́ти.
【未】 使相对照, 使对比