ПРИСЛОНЯ́ТИ¹ див. присло́нювати.
ПРИСЛОНЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок., ПРИСЛОНИ́ТИ, слоню́, сло́ниш, док., що, до чого, рідко.
Прихиляти, притуляти до чого-небудь.
[Гільзе:] Поклади ти тую сокиру. [Готліб:] А хто ж скалок наколе? (Прислоняє сокиру до печі) (Леся Українка).
ПРИХИЛЯ́ТИ (схиляючи, наближати що-небудь до когось, чогось), ПРИКЛОНЯ́ТИ розм., ПРИСЛОНЯ́ТИ розм. рідше. — Док.: прихили́ти, приклони́ти, прислони́ти. Андрій ще ближче прихилив лице до шибки (Д. Бедзик); Заколихався світ місячний.. Івась устав, лапнув його ручкою — рука осіяла, він приклонив голову до того місця (Панас Мирний); Прислоняє (Готліб) сокиру до печі (переклад Лесі Українки).
Прихиляти, притуляти до чого-небудь.