ОЖЕНІ́ННЯ

ОЖЕНІ́ННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. ожени́ти і ожени́тися. Всі поздоровляли Радюка з оженінням, бажали йому щастя-долі в новому житті (Н.-Лев., І, 1956, 618); Коли оповів Дмитро Катерині свою бесіду з дєдем [татом] про оженіння, попала дівчина в задуму (Хотк., II. 1966, 83). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 646.