ШИША́К¹, а́, ч.
Старовинний військовий металевий шолом з вістрям, на кінці якого була невелика кулька (шишка).
Сонце сяє, грає маревом над золотими шишаками, блищить на списах (І. Нечуй-Левицький);
Вулкан, задихавшись сказав: – Зроблю не збрую, чудо рідке, Ніхто якого не видав; Палаш, шишак, панцир зо щитом, Все буде золотом покрито (І. Котляревський);
На княжий клич вдягають вояки Високі гостроверхі шишаки, (М. Бажан).
ШИША́К², а́, ч., розм.
1. Те саме, що ґу́ля.
2. рідко. Те саме, що буру́лька.
Мороз .. чіплявся інеєм по лісах, вигонив шишаки із стріх, малював усякі візерунки по шибках... (Панас Мирний).
Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Чудинов А.Н.,1910.
Полный словарь иностранных слов, вошедших в употребление в русском языке.- Попов М.,1907.
Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Павленков Ф.,1907.
ШОЛО́М (старовинний військовий металевий головний убір), ШЛЕМ заст.; ШИША́К (з вістрям і кулькою на кінці). По п'ять чоловік у ряд їхали дружинники,.. виблискували проти сонця щити й шоломи (А. Хижняк); Скинув (Болотніков) свій рицарський шлем, обшитий бобровим хутром (І. Ле); Юнак Несе зі стрілами сайдак, І лук, і, весь в іржі, стремить Його шишак (переклад за ред. М. Рильського).
ГУ́ЛЯ (опуклість на тілі від удару, запалення), ГУДЗЬ (ГУДЗ) розм., ГУ́ГЛЯ розм., ШИША́К розм., ГУ́ДЗИК діал., МОРГУ́ЛЯ діал., БАЛА́БУХА діал. З водовозки полетів (син) сторчака додолу і набив чималу ґулю на коліні (Панас Мирний); — Капосна баба.. схопила залізну кочережку та так огріла по тім'ю, що ґудзь, як вареник добрий, вискочив (Ю. Збанацький); Пряжка вдарила Грицуня по вусі, а там зараз набіг червоний ґудз (Лесь Мартович); Другий (козак).. і досі сидів ошелешений на самій маківці (панцирника), як муха на ґуґлі (П. Панч); Вони.. об одвірки білі Болюче вдарились, Що й ґудзики набили (переклад М. Рильського); — Чи велика, мамо, морґуля на голові? — спитав насмішкувато Лаврін (І. Нечуй-Левицький); З тих балабух, що понависали над очима, полилася якась мутна вода (Панас Мирний).
Лит.: Кирпичников А. Н. Военное дело на Руси 13-15 вв. Л., 1976.
Старовинний військовий металевий шолом із вістрям, на кінці якого була невелика кулька (шишка).
II -а, ч., розм.1) Те саме, що ґуля I.
2) рідко. Те саме, що бурулька.
шишак сущ.муж.неод. (1)
мн.пр.
пшевцами, хевсурцами, в кольчугах, в шишаках, в числе 5000.Пут7.
м.
(шлем) ист. heaume (придых.) {om} m
защитный головной убор, разновидность шлема. Состоял из венца и суживающейся кверху тулеи, переходящей в трубку - навершие с "шишкой" или "яблоком" на конце. Заметное распространение в России получил в 16-17 вв.
моск. шолом
шолом, див. каска, шлем
[szyszak]
ч.
szyszak
(шлем) yelmo m
Шишак:
— старовинний військовий шолом з вістрям і невеликою кулькою на кінці [55]