НА́ГОЛОС на чому (посилення голосу або підвищення тону у вимові певного слова, звука і т. ін. для показу його важливості; увиразнення, висунення на перший план найважливіших і найістотніших моментів у промові, тексті тощо), АКЦЕ́НТ, ПРИ́ТИСК, НА́ТИСК розм.; НАГОЛО́ШЕННЯ, НАГОЛО́ШУВАННЯ, АКЦЕНТУВА́ННЯ на чому, чого, ВИ́ДІЛЕННЯ чого, ПІДКРЕ́СЛЕННЯ чого (зосередження уваги на чому-небудь важливому). — Мої бійці, — він зробив наголос на слові "мої", виходило так, що вони існують лише для того, щоб охороняти його персону, — народ стріляний (Григорій Тютюнник); В даному пакті статуту наголос.. зроблено на підкресленні користування українською мовою (В. Еллан); Спеціально кольористичних акцентів нема зовсім, а проте цілість — український весняний вечір (Т. Шевченка) — встає перед нашою уявою з усіма своїми кольорами, контурами (І. Франко); Говорячи, Андрій Петрович без притиску, але якось чудно наголошував то те, то те слово, буцімто в мові його був ще й інший сенс (Ю. Шовкопляс); Режисер допомагає акторам звільнятися від звичних штампів, сміливим акцентуванням на головному в п'єсі.. він різко знімає марево сентименталізму (Ю. Мартич); Виділення основних положень статті.
АКЦЕНТУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. акцентува́ти.
Рима є одним із засобів акцентування слів, доповнює і збагачує ритм (з наук. літ.);
Акцентування уваги на процесі внутрішнього саморозвитку особистості стало актуальним саме в культурно-історичну епоху другої половини XIX ст. (з наук. літ.).
-я, с., перен.
Підкреслення того, що розглядається як головне, основне.
[akcentuwanna]
с.
akcentowanie
Accentuation