ФО́КУСНИЦТВО

ФО́КУСНИЦТВО, а, с. 1. Зайняття, мистецтво фокусника (у 1 знач.), показування фокусів (див. фо́кус2 1). 2. перен. Дії, вчинки, властиві фокуснику (у 2 знач.). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 612.