КЛЬО́ЧИТИ, ить, недок., діал.
Токувати (у 1 знач.).
Готур на весну кльочить (Сл. Б. Грінченка);
Глухарі та інші птахи ряду куроподібних щороку збираються на одному й тому ж токовищі, кльочать, зазиваючи самиць співом, своєрідними танцями (із журн.).
Дієприслівникова форма: кльочивши
-ить, недок.
Робити особливі рухи, видавати крики, співати, підкликаючи самку в період спаровування (про самців деяких птахів).