ШУБА, БИ,
Шуба, би, ж.
1) Шуба. Кунова шуба слід замітає. Чуб. III. 321. А на йому шуба-люба, а на шубі поясочок. Чуб. III. 459.
2) Родъ игры. КС. 1887. VI. 479. Ум. Шубка, шубонька, шубочка. Чуб. І. 256.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 516.