ЗАПЛО́ДЖУВАТИ

ЗАПЛО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПЛОДИ́ТИ, оджу́, о́диш, док., перех., розм. Те саме, що заро́джувати. [Матушка гуменя:] Серед самотної тиші лукавий непримітно гніздо своє у їх [черниць] серці звиває, будить у душі помисли грішні, заплоджує заміри лукаві (Мирний, V, 1955, 71). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 265.