ОБЛА́ДНУВАТИ

ОБЛА́ДНУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛАДНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Споруджувати, ладнати що-небудь, пристосовуючи для певної мети. — Треба.. покласти кругляків під кіль [брига], обладнати риштовання і тоді легенько попхнути посуд рукою (Ю. Янов., II, 1958, 142); Вони гуртом.. обладнали собі бомбосховище в гранітній скелі (Кучер, Чорноморці, 1956, 287); Обладнати гавань; // Готувати, налаштовувати, забезпечуючи необхідним спорядженням; опоряджати. [Лідія Семенівна:] Не будемо дискутувати.. Треба негайно обладнати окрему палату (Мороз, П’єси, 1959, 76); Обладнали пересувні майстерні. Тепер це вже справжні літучки..! (Жур., Вечір.., 1958, 26); // рідко. Те саме, що обставля́ти 2. Через тиждень увечері завгосп разом з Катериною вже обладнували під "міський стиль" Ловачеву кімнату (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 317); Недавно комсомольці наші поставили новий клуб. Обладнали та оздобили його — краще, ніж церкву колись (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 141). 2. чим. Ставити, припасовувати до чого-небудь певний пристрій, механізм і т. ін. Козаки конопатили човни, обладнували борти протиштормовими зв’язками очерету (Добр., Очак. розмир, 1965, 83); Автомашини обладнали скребачками для розвантажування (Колг. Укр., 4, 1959, 15). 3. тільки док., розм. Придбати щось необхідне. Загорівсь [Засідайко] душею й тілом, Повен клопотів і дум, І намітив первим ділом Обладнать… новий костюм! (С. Ол., Вибр., 1959, 272). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 518.