ПОГРЕБТИ́1
ПОГРЕБТИ́1 див. погреба́ти.
ПОГРЕБТИ́2, бу́, бе́ш; мин. ч. погрі́б, гребла́, ло́; док.
1. перех. і неперех. Гребти якийсь час.
2. перех. і без додатка. Зібрати що-небудь у купу граблями, лопатою і т. ін.; закінчити гребти (у 3 знач.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 723.