ЛИ́БАТИ, БАЮ, ЄШ,
Ли́бати, баю, єш, гл.
1) Медленно пастись. Там і паша така, що треба скотині по стебельцю либати. Уман. у.
2) Пастись по росистой травѣ.
3) Либати очима. Мигать, моргать. Так либа, так либа, — от-от заплаче.
4) Собирать при помощи лошадинаго хвоста нефть съ поверхности воды. Желех.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 357.