ПОНАТЯ́ГАНИЙ1

ПОНАТЯ́ГАНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до понатяга́ти1. Мовчки, з понатяганими луками, з блискучими топорами і списами тухольці зближалися в ряді до боярських дружинників (Фр., VI, 1951, 75). ПОНАТЯ́ГАНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до понатяга́ти 2. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 155.