ВИСТАЧАТИ

ВИСТАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СТАЧИТИ, чу, чиш, док.

1. чого і без дод., безос. Бути достатнім для чого-небудь.

– Чи вистачає ж вам на прожиток? – спитав Кміта (І. Нечуй-Левицький);

Водички з джерела лиш на потреби вжитку ледве вистачає (Іван Ле);

Вистачило сили волі встати й сміливо йти вздовж річки навпростець через лінію ворожих постів (М. Трублаїні).

2. що і без прям. дод., заст. Забезпечувати чимсь, давати, постачати щось у достатній кількості.

Брат йому усе вистача, чого тільки треба (Г. Квітка-Основ'яненко);

– А там ще як почнуть [дочки] вигадувати свої витребеньки .. Та все по моді .. Я тобі кажу, що на силу велику вистачаю! (І. Нечуй-Левицький);

Я не обіцяю вистачити другу частину (Панас Мирний).

◇ [І] кото́ві на сльо́зи нема́ (нема́є, не ви́стачить і т. ін.) див. нема́;

(1) [І] рук не ви́стачить – дуже багато.

– У неї, мабуть, і своїх речей, що й рук не вистачить, а тут ще й ми (В. Кучер);

[І] слів нема́ (не вистача́є) див. нема́;

(2) Не вистача́є (не стає́) / не ви́стачить (не ста́не) ду́ху у кого і без дод. – хто-небудь не наважується зробити, здійснити щось.

Шкода йому свого безталанного товариства .. А сказати їм Галину правду – не ставало духу (Панас Мирний);

Не вистачало духу спитати про найстрашніше, але й найважливіше: за що і хто посмів зробити таке з поетом (З. Тулуб);

Так жити треба: якщо припала до серця – підійшов, взяв за руку й повів! На це без любові духу не вистачить! Тільки любов дає право на це! (О. Гончар);

Нема́ (нема́є, не було́, не вистача́є, браку́є і т. ін.) [одніє́ї (тре́тьої, деся́тої і т. ін.)] кле́пки у голові́ див. нема́;

(3) Скі́льки ду́ху ви́стачить, з дієсл. руху – на повну силу; щосили.

[Огнєв:] А ми з основними силами разом з твоїми кіннотниками, як тільки смеркне, – сюди вийдемо, на цю нову доріжку, і рвонем скільки духу вистачить, прямо в задні ворота (О. Корнійчук);

Траса, яку ніщо не перетинає. Відкрита для швидкостей... Бетон і вітер! І ти! Жени скільки вистачить духу! Розшматоване повітря свистить мимо нас (О. Гончар);

Ті́льки (хіба́, хіба́ що, лиш) пташи́ного (пти́чого) молока́ нема́ (не вистача́є, браку́є і т. ін.) див. нема́.

ВИСТАЧА́ТИ чого й без додатка, безос. (бути достатнім для кого-, чого-небудь), СТАВА́ТИ, ХВАТА́ТИ розм., СТАЧА́ТИ розм., ВИСТАВА́ТИ заст., ВИСТАРЧА́ТИ діал., ДІСТАВА́ТИ діал., СТІКА́ТИ діал., СТАВА́ТИСЯ діал., ХАПА́ТИ діал. — Док.: ви́стачити, ста́ти, хвати́ти, ста́чити, ви́стати, ви́старчити, діста́ти, стекти́, ста́тися. Надії турбот вистачало (Я. Баш); (Кобза:) Вугілля на флагмані вистачить на два дні (О. Корнійчук); В нас сінця того, як кіт наплакав, — уже з початку зими не стає свого (Б. Грінченко); На станції чобіт та шапок навалили стільки, що й на весь район хватило би (Григорій Тютюнник); Стачає у тебе і хліба, і солі, і спілого колосу в одному полі (А. Малишко); Хіба у нас грошей не стаче весілля справити (Словник Б. Грінченка); — Людей багато (біля автобусної каси).. Для нас, може, не вистане квитків (М. Томчаній); Кілька вугликів, що жаріли в печі.., вистарчали мені на освітлення (О. Кобилянська); І всім було, всім діставало (хліба), на всіх мати сира земля родила, всіх годувала... — думають одрадяни (Панас Мирний); Думкам не сталося простору (М. Старицький); Глянь понавкруги, чого не хапає Нам із тобою (І. Манжура).

недок. вистачати, док. вистачити

to suffice, to be sufficient (enough)

цього мені вистачить на місяць — this will last me a month

【未】 (无人称) 足够

Цього вистачить 这就够了

З мене вистачить 我够了！我厌烦了！

вистача́ти

[ви^естачати^е]

-айе^и

Вистача́ти, -ча́ю, -ча́єш; ви́стачити, -тачу, -чиш, -чать чого

Räcka, vara tillräcklig

Være nok, strekke til

Suffire