ВИСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СУДИТИ, джу, диш, док., що, розм.
1. Домагатися через суд чого-небудь.
– Тепер він хоче цей недобудований будинок у мене висуджувати, мене завтра викликають до суду (з Інтернету);
Як судився за півня з сусідою, то три роки, аж поки не висудив... (М. Куліш);
– Це ж і раніше ви своє право висудили! – Тоді висудили, а тепер вже й не знаю, як буде. Витягнули, видряпали мирові посередники всілякі закони – і всі проти мужика (М. Стельмах).
2. Виносити вирок.
З яких законів волосні судді висудили той рішенець, того ні Семен, ні Мартоха, ні самі судді не знали (Леся Українка).
-ую, -уєш, недок., висудити, -джу, -диш, док., перех., розм.
1) Судом домагатися чого-небудь.
2) Виносити вирок.
недок. висуджувати, док. висудити
розм. to obtain by court decision