СТАРОДЕ́ННИЙ, а, е, поет.
Те саме, що старода́вній 1, 2.
Лях гуляє! Нема Богдана червонить І Жовті Води й Рось зелену. Сумує Корсунь староденний: Нема журбу з ким поділить (Т. Шевченко);
Гомонять під Каневом селяни, Староденний Київ ожива (М. Рильський);
Порадь мене, мій предку староденний, Як людський вік продовжити нужденний, Як доступитись загадок буття? (М. Зеров);
Попрямував тоді Нестор, їздець староденний, із почтом Власних синів і зятів до свойого [свого] прегарного дому (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
-а, -е, поет.
Те саме, що стародавній 1), 2).
Староде́нний, -на, -не