САМОВЛА́ДНО, заст.
Присл. до самовла́дний.
Спізнала [Татьяна] досвідом великим, Як волю взять над чоловіком Та самовладно управлять (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);
[Андромаха:] Як я те [війну] чую й бачу, то здається мені, що то повстав з безодні Хаос, що ні людей нема вже, ні богів, а тільки смерть панує самовладно (Леся Українка).
заст.
Присл. до самовладний.