ЯНСЕНІ́ЗМ, у, ч.
У католицькій церкві XVII- ХVIII ст. – реформістська течія, близька до кальвінізму.
Мотиви фоталізму присутні як у “давніх” (зокрема, у Расіна, пов'язаного з янсенізмом,) так і в “нових”, приміром, у фонтенеля, племінника ворожого янсенізму Корнеля, в якого мальбраншівському окказіоналізму протиставляється ідея нездоланності прогресу як автоматичного процесу, що не потребує жертв, зусиль та активності суб'єкта: “Світи – це ті ж троянди, що народжуються та помирають (з наук. літ.);
Прибічники янсенізму в Голландії 1723 утвердили т.з. Утрехтську церкву, що існує й тепер як різновидність течії старокатоликів (з наук.-попул. літ.).
Теологічна релігійна течія у франц. і голландському католицизмі XVII-XVIII ст.; започаткований К. Янсеніусом; проголошував містику серця і моральну суворість; ворожий до філософії та діяльності єзуїтів.
-у, ч.
У католицькій церкві 17-18 ст. – реформістська течія, близька до кальвінізму.
[jansenizm]
ч.
jansenizm
Янсені́зм, -му, -мові