РИБА́ЧКА

РИБА́ЧКА, и, ж. 1. Жін. до риба́к. Гей, рибачко чорноока, Змилуйсь, змилуйсь надо мною! Я ж то рибка невеличка, — Ох, пусти мене на волю! (Фр., XIII, 1954, 148); Мені дуже захотілося, щоб моя мама була рибачкою. Тоді і я вже напевне був би рибалкою (Збан., Мор. чайка, 1959, 92). 2. Дружина рибака. 3. діал. Чайка. Рибачки кружляють в небі, В білім небі над рікою І тривожно будять спокій Перегуками, як діти (Шпак, Вибр., 1952, 109). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 528.