ПАСОВИ́ЩЕ (місце, де пасеться худоба, птиця), ПАСОВИ́СЬКО, ВИ́ПАС, ЦА́РИНА, ПА́ША, ПАСТІВНИ́К розм., ПО́ПА́С розм., ПОПА́СИЩЕ розм., ПА́СТІВЕНЬ (ПА́СТОВЕНЬ) діал., ПАШНЯ́ діал., ПАСТЬБА́ рідше; ВИ́ГІН (поблизу села); ТОЛО́КА (залишене під пар поле, що використовується для пасіння). Коли починалася весна, ми, сільські хлопчики, залишали книжки і продовжували вже іншу "науку" на пасовищі біля отари і череди (І. Цюпа); З пасовиська спускається колгоспна череда (Остап Вишня); Кожній отарі відвели окремий випас, окремих чабанів і доярок (З. Тулуб); На світанні.. пастухи виганяли худобу на царини (О. Гончар); Молодиці гнали своїх корів на пашу (Ю. Мокрієв); Вулицею пройшла на пастівник череда (О. Донченко); За селом на попасі сидить свинопас (Л. Первомайський); Оце коло хутора і попасище моє (Словник Б. Грінченка); На пастівні, у вільшині, що підступала до самісінького подвір'я, не вгавали соловейки (М. Олійник); Дарка.. чкурнула від матері поза городдям на пастовень (Леся Українка); Череду вже з пашні женуть (Марко Вовчок); Підходять до мене селяни.. і заявляють, що коняка це в мене — начебто чумакова, яку вкупі з іншими шістьма в цю ніч було в них заведено з пастьби (А. Головко); За економією слався до кінця села широкий вигін, де весною і влітку пастушки пасли ягнята (І. Нечуй-Левицький); З весни випасали ми корів на толоці (О. Левада).
ДУРНИ́ЦЯ розм. (те, що дістається даром), ДУРНИ́ЧКА розм., ДУРНЯ́К розм.; ПО́ПА́С заст. (дармова їжа, пожива). Не микайся, Грицю, на дурницю, бо дурниця боком вилізе! (прислів'я); — Всім не поможете. Ген скільки тих людей у селі, що на дурничку кинулися б. А я не хочу замарно (Є. Гуцало); — Ось тебе... виконроб товариш Красуля посилає сьогодні із скрепером на другий об'єкт.. Прогулянка на півста кілометрів у будній день. Не кожному ж випадає такий дурняк (О. Гончар); У се містечко внадився, знаходячи там собі добрий попас, один чернець (переклад М. Лукаша).
ПО́ПА́С, у, ч., розм.
1. Місце для випасання худоби; пасовисько, випас.
Воли підбилися, вставать не хотять з попасу (В. Стефаник);
Улітку наші коні завжди на попасі: які на луках, які по левадах, а то і по перелісках, де трава добра (Д. Мордовець).
2. Те саме, що випаса́ння.
[Микита:] Аж отут передихнем по-людськи, двоє суток їхали поспішаючи, зупинялись тільки на хвилинний попас (М. Кропивницький);
З-за Десни, з соковитих зелених лук повертаються після нічного попасу коні (з публіц. літ.);
// Випасання худоби як спосіб годівлі.
Насумрений Павлюк сповістив правління – перейшли на попас [худоби] – на триста літрів упав удій! (К. Гордієнко).
3. перен. Дармові харчі, їжа, пожива.
Ходить мати гукаючи, Свого сина питаючи. “Ой, я [ворон] твого сина знаю, Бо я з його попас маю” (з народної пісні);
Наганявшись та нагулявшись після нудних екзаменів, вони натрапили на добрий попас і полуднували, аж за вухами лящало (І. Нечуй-Левицький).
I [popas]
ч.
pastwisko (пасовисько)
II [popas]
ч.
popas (випасання, дармові харчі)
-у, ч., розм.
1) Місце для випасання худоби; пасовисько, випас.
2) Те саме, що випасання. || Випасання худоби як спосіб годівлі.
3) перен. Дармові харчі, їжа, пожива.
По́пас:
— привал [46-1]
див. пасовисько
По́пас, -су; -паси, -сів