КУДЕ́ЛЯ, і, ж.
1. Те саме, що ку́жі́ль.
Ось там приперта до лавиці куделя, веретено пряде, крутиться (Н. Кобринська);
Стала собі [Грициха] в сінях.., куделю встромила за окрайку й почала прясти (Л. Мартович);
Кине мати прядку і куделю, Теж підсяде до казок (М. Шпак);
Отак у мого Антона було: я забудуся пiд куделею, аж гульк – гейби нема чоловiка в хатi (Р. Андріяшик).
2. розм. Про щось скуйовджене, заплутане, кошлате.
Якіїсь мучились там [у пеклі] птахи З куделями на головах (І. Котляревський);
Нищий тряс гостро білою куделею волосся, жагуче блискав очима без брів (К. Гриневичева);
На куделі верховіття сиве павутиння (Б.-І. Антонич);
По-бандитському стрижена [Ганна] – замість кіс чорна куделя вибивається з-під кубанки (О. Гончар);
Замовк [Мортхо], звично шкрябнувши кривим пальцем куделю бороди (І. Чендей);
* Образно. Через вузький коридор повільно, неначе з кузні, виповзали на ґанок синюваті куделі ядучого тютюнового диму (І. Нижник);
Місячне сяйво ллє сиву куделю мрій (В. Стус).
3. Недоброякісне волокно льону.
Лляне волокно нижче сьомого номера – коротке, плутане, воно називається куделею (з наук. літ.);
З куделі виготовляють грубі тканини: мішковину, пакувальні матеріали тощо (з навч. літ.).
КУ́ЖІЛЬ ч. (прядиво або вовна, намотані на кужівку), КУЖІ́ЛЬ ж., КУДЕ́ЛЯ, КУДЕ́ЛИЦЯ, КУЖЕ́ЛИНА розм., КУЖЕ́ЛИЦЯ розм. На припічку мати пряде кужіль (М. Стельмах); Як погнала бабусенька куріпочку пасти, Сама сіла під тиночком куделицю прясти (пісня).
ПА́ТЛИ розм. (довгі скуйовджені пасма волосся), КУ́ДЛИ розм., КО́СМИ розм., КОСМАКИ́ розм., ПЕ́ЛЕХИ розм., ПАЧО́СИ розм., КУ́СТРИ (КУ́СТРІ) діал.; КУ́ШТРА (КУ́ШТРЯ) діал., КУДЕ́ЛЯ розм. (скуйовджене волосся). — Дай сюди оті патли! Я тобі чисто пообтинаю оті пачоси на щоках, оту бороду, оті коси (І. Нечуй-Левицький); Голова в нього розпатлана, косми волосся звисають на очі, на вуха (С. Чорнобривець); — Ось постій, ..дай мені тебе за космаки піймати (П. Куліш); — Піди в хижу, розчеши свої кустрі та аж тоді увіходь до людей.. (Л. Яновська); Зозла вп'явся (Чіпка) руками в свою нечесану куштру (Панас Мирний); (Кукса:) А ви б розчесали свою куштрю, а то горобці подумають, що куделиця, і обсмикають на гнізда! (М. Кропивницький); По-бандитському стрижена (Ганна) — замість кіс чорна куделя вибивається з-під кубанки (О. Гончар). — Пор. 1. воло́сся, 1. па́смо.
-і, ж.
1) Те саме, що кужіль.
2) перен., розм. Про скуйовджене волосся.
3) Недоброякісне волокно льону.
текст.
tow
див. волосся