КОЛО́ДА¹, и, ж.
1. Стовбур зрубаного дерева, очищений від гілля.
Він бачив уже валку саней з колодами, брусами, повні лубки червоної цегли (М. Коцюбинський);
Стали зв'язувать плоти .. з колод, лози й снопів (П. Тичина);
Звірок добіг і гулькнув у дупло велетенської колоди (І. Багряний);
За ворота повибiгала дiтвора й, цiкаво дивлячись на воза, несмiливо тулилась до старих колод (Б. Антоненко-Давидович);
* Образно. – Не забувайте, що ви своїми нещасними помилками накидали нам таких колод посеред дороги, що коли б нам ніг не поламати (І. Франко);
* У порівн. Борис, що колодою лежав на дні тачанки, мусив слухати, як його переможець насвистував якусь веселеньку пісеньку (В. Земляк);
// Обрубок товстої деревини, пристосований для різних потреб (у селянських господарствах, на кустарних промислах і т. ін.).
Широкий ґанок, складений із нетесаних колод, протрух, і поріг його зрівнявся з камінням (П. Воронько);
Підводи під'їжджали одна за одною, люди втрамбовували землю важкими, короткими колодами (М. Руденко);
Інколи крізь товсті колоди стін до нього долинали глухі голоси, та слів не можна було розібрати (І. Білик);
// перен., лайл. Про неповоротку, незграбну або тупу, нечулу людину.
– Це мені лихо, а не чоловік! Тільки б спав, а нема того, щоб свого добра доглянути! Це не хазяїн, а якась колода, якась сплюга опівнічна!.. (Б. Грінченко);
– В них діти є, – хмурніє Матвій. – Хоча, що ти тямиш, коли своїх пуцьверинків [пуцьвірінків] не маєш? Колода є, колодою і згниєш (М. Стельмах).
2. Обрубок товстої деревини з видовбаною серединою, який використовують як вулик, човен, ночви і т. ін.
– А первісні люди на колодах плавали (О. Донченко);
На теплого Олекси сусіда виставляє з льоху бджіл на сонце, .. вилізе тобі таке кволеньке з колоди, обігріється на сонці й літає-літає (Ю. Яновський);
Полісся і до цього часу відзначається багатством та своєрідністю виробів з дерева та його кори: величезні кадовби для зберігання зерна, бджолині колоди, різноманітні луб'яні кошики (з наук. літ.);
// Рій бджіл, що живе у такому вулику.
Мав колоду бджіл, а медом смакував цісар (С. Чорнобривець).
3. Снаряд у жіночій спортивній гімнастиці для вправ з рівноваги.
Вправи на колоді повинні поєднувати артистизм, різноманітні акробатичні елементи, гімнастичні стрибки, повороти, кроки, елементи балансу в положенні стоячи, сидячи або лежачи (з наук.-попул. літ.);
Гімнастка має використовувати всю довжину колоди, демонструвати елегантність, витонченість, гнучкість (із журн.).
4. іст. Те саме, що коло́дка 6.
– Ледве промовив слово писар, зжахнувшись, що той Левко .. перед ним. – Беріть, – каже, – його та в колоду! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Збереглися перекази, що прадід збунтувався проти панської сваволі і облив розтопленим чавуном наглядача.., забили прадіда в колоду й кинули в монастирську тюрму (В. Кучер).
◇ Лежа́ти коло́дою див. лежа́ти;
Че́рез пень-коло́ду див. пень;
(1) Як (мов, ні́би і т. ін.) коло́да:
а) (зі сл. лежати, валятися, простягатися і т. ін.) нерухомо (перев. про недомагання, лінощі і т. ін.).
Голова болить, ходором ходить, не можна мені ні піднятися, ні підвестися .. Лежу як колода (Панас Мирний);
– Заходь, заходь, дівко, – озвався Гнат. – Хех, на рівному місці ногу зламав, бачиш, лежу як колода (М. Малиновська);
Людина може лежати, як колода, а їй здаватиметься, що вона летить зі швидкістю комети (І. Багряний);
Об одинадцятій ранку валяється [Дарина] в ліжку як колода, з мокрими од сліз щоками (О. Забужко);
– Та підведися вже, ледащо! Що ж ти все сидиш, як та колода! (Люко Дашвар);
б) дуже опухлий.
– Подивіться на ногу. Мов колода! Не можна гаяти ні хвилини! (І. Білик);
Нога вже була, як колода, і Павлуші довелося тягнути ліву холошу хвилин з п'ять – обережненько, по сантиметру, бо так боліло, що я не міг не стогнати (В. Нестайко);
(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) коло́да (сту́па), зі сл. дурний – дуже, надто.
– Де ви мене в лісі бачили? Де? – з викликом глянув на полісовщика. – Дурний ти мов колода... (М. Стельмах);
А то ще подумають про неї: “Дурна вона як ступа!” Соромно ж буде (із журн.).
КОЛО́ДА², и, ж.
Комплект гральних карт.
Там серед нього [садка] .. стіл, на котрому лежало дві колоди карт (Панас Мирний);
– Нас, вістових, все було за новими картами в місто ганяють. Марнотратники, скажу я вам, були..: що ніч, то й нову колоду розпечатують (О. Гончар);
Попель, який досі мовчки спостерігав над столом, витягнув з кишені новісіньку колоду і, побажавши приємної забави, знову кудись вийшов (Ю. Андрухович);
* Образно. – Авантюра – велике діло: а що, коли з колоди життя вихопиш туза! (М. Стельмах).