ПРИЧЕ́ТНИК, а, ч., церк.
Молодший член церковного причету (паламар, псаломник).
Задзвонили до церкви, я й пішов; аж там саме архірей виходить, от і я за ним. Думаю: проведу його. Мене причетники і підвезли верстов із десять (Ганна Барвінок);
Роман (“Записки причетника” Марка Вовчка) написаний у формі записок-спогадів дрібного церковного служителя-причетника (з наук. літ.).
ПАЛАМА́Р, ПРИЧЕ́ТНИК, ПСАЛО́МНИК, ПСАЛО́МЩИК. Кайдашиха прийшла додому з священиком, з ними прийшов і дяк з паламарем (І. Нечуй-Левицький); Думаю, проведу його (архієрея). Мене причетники і підвезли верстов із десять (Ганна Барвінок); Священик править молебень. Замість півчих, співає псаломщик (А. Шиян).
Rzeczownik
причетник m
Religijny diak
Religijny psalmista
-а, ч., церк.
Молодший член церковного причету (паламар, псаломник).
sacristán m; salmista m (псаломщик)
див. спільник