МУРАВЙО́В Михайло Микитович
• МУРАВЙОВ Михайло Микитович
[25.Х (5.XI) 1757, Смоленськ — 29.VII (10.VIII) 1807, Петербург]
- рос. письменник, громад. діяч. Батько декабристів М. та О. Муравйових. Навч. 1768 — 70 в гімназії при Моск. ун-ті, згодом в ун-ті. 1785 — 96 — наставник вел. князів Олександра та Костянтина. З 1802 — товариш міністра нар. освіти й одночасно (з 1803) — попечитель Моск. ун-ту. Представник сентименталізму, попередник М. Карамзіна (поет. декларація "Нарис про віршування", 1775; повість "Мешканець передмістя", 1790, надр. 1810, та ін.). Автор збірок "Байки у віршах" (1773), "Оди" (1775), "Похвального слова М. В. Ломоносову..." (1774) та ін. Звертався до т. з. легкої поезії (зб. "Летючі вірші"). Створив перші рос. балади ("Невірність", "Болеслав, король польський"). Деякі твори М. пов'язані з подіями рос.-тур. війни. В "Оді на замирення Росії з Портою Оттоманською", написаній з нагоди укладення Кючук-Кайнарджійської мирної угоди, йдеться, зокрема, про набіги кримських татар, турків на міста і села України. У творах істор. тематики поет згадував про походи київ. князів ("Храм Марсів" та ін.), Полт. битву ("Воєнна пісня"). Перекладав твори Горація, Вольтера, П. Корнеля, Н. Буало та ін. зарубіж. письменників (кн. "Перекладні вірші", 1773).
♦ Тв.: Полное собрание сочинений, ч. 1 — 3. СПБ, 1819 — 20; Стихотворения. М. — Л., 1967.
■ Літ.: Петухов Е. В. М. Н. Муравьев. Очерк его жизни и деятельности. "Журнал Министерства народного просвещения", 1894, № 8; Сионова С. А. Художественное становление поэта и поэзии в творчестве М. Н. Муравьева. "Проблеми изучения русской литературы XVIII века", 1980, в. 4.
І. Я. Павленко.