СКРИ́ГАТИ

СКРИ́ГАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що скрипі́ти. В клуні темно.. Стугонить під копитами земля, скригають немазані тачанки (Кос., Новели, 1962, 59); // Те саме, що скрегота́ти, скреготі́ти. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 318.